СТЬО́ЖКА, и, жін.
1. Вузька смуга тканини, що
використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін.
Діти.. стали хвалитись Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій
стрічку купили (Тарас Шевченко, II, 1953, 197); У неділю..
уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у
стьожках, молодиці у парчевих очіпках (Олекса Стороженко, I, 1957,
76); Стьожками квітчали [улани] гриви кінські, оздоблювали
сідла (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 22); * У порівняннях.
Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов
стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік
(Панас Мирний, I, 1954, 246); Під аеропланом лежить сірою
стьожкою бруківка із Чорнобиля на Київ (Петро Панч,
В дорозі, 1959, 240);
// Вузька смуга чого-небудь. Всю
ніч солдати перев'язували поранених товаришів, рвучи
на стьожки свої сорочки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960,
152); Хлопчина, посміхаючись, хутко роздирав на стьожки
матерію, обмотував нею стовпи й перила на вишці
(Олесь Донченко, VI, 1957, 87); Велике вікно перукарні заклеєно
навхрест газетними стьожками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 305);
* У порівняннях. Кірхнер зводить кущуваті брови вгору, і його
тонкі, мов дві гумові стьожки, синюваті губи розтягуються
в улесливій усмішці (Петро Колесник, На фронті.., 1959,
155).
2. Смужка шовкової тканини певного кольору й розміру, яку носять замість відповідного ордена чи медалі. Чотири червоні стьожки, пришиті на гімнастьорці, яскраво підтверджували, що на війні він чесно виконував обов'язки воїна і громадянина (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 20).
3. чого, яка, перен. Те, що тягнеться або видніється
вузькою довгою смугою (про річку, дорогу і т. ін.).
Перед ним лежало поле.., покраяне вузькими стьожками
строкатих нив (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 140);
Між дерев майнула хата, вкрита очеретом, а ліворуч
блиснула синя стьожка ріки (Олесь Донченко, Секрет, 1947,
39); На стьожці неба угорі Зірки .. Горять опаловим
вогнем (Любов Забашта, Вибр., 1958, 166);
// Люди, машини
і т. ін., вишикувані в одну шеренгу, лінію;
// у знач.
присл. стьожкою. У формі шеренги, лінії. Воєвода їде
попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо
позаду, розтяглося стьожкою (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 122);
// Ряд висаджених рослин. Тут були
незнані породи яблунь, вишень, слив, по боках доріжок
смужки шовкової трави, за нею — стьожки квітів,
які вбирали очі, а пахощі забивали дух (Петро Панч, На
калиновім мості, 1965, 32).
4. перен., розм. Вузький потік рідини, газу, пари
і т. ін.; цівка, струмінь. Самовар пускає вгору кучеряву
стьожку пари (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 72);
// у
знач. присл. стьожкою. Таким потоком. Івася неначе
що кинуло, він підвівся і, наливаючись кров'ю, почав
рвати, кривава піна тяглася довгою стьожкою з його
рота (Панас Мирний, I, 1954, 306).