в означеннях
Тлумачення, значення слова «стлівати»:

СТЛІВАТИ, аю, аєш, недок., СТЛІТИ, стлію, стлієш, док.

1. Руйнуватися, розпадатися від гниття, дії вологи і т. ін. — Хата в нас стара, ще дореволюційна, підлога стліла (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 377);
//  Поступово розкладатися, гнити. Вони [тирани] бояться, що ти [Т. Шевченко] ще не згинув Що в тій могилі не поліг, не стлів, Що в слушний час повернеш в Україну, Ще раз ї [її] збудиш громом своїх слів (Іван Франко, XIII, 1954, 161).

2. Тліючи, згоряти до кінця, перетворюватися на попіл. Весь танк горить.. Водій лежить в отаві... Стліває чуб у хлопця кучерявий (Михайло Стельмах, V, 1963, 39); Тижні у полум'ї корчився хутір... Стліли в пожежі комори, скирти... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 229);  * Образно. Не стліла на попіл пісень моїх буряна лава (Леонід Первомайський, I, 1958, 215); Чоловік на фронті, в окопах, під кулями. Вся душа стліла за ним (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 717.

Коментарі (0)