в означеннях
Тлумачення, значення слова «стойка»:

СТО́ЙКА, и, жін.

1. Прилавок у їдальнях, буфетах і т. ін., де продають закуски, вина тощо. Шинкар стояв за стойкою (Панас Мирний, II, 1954, 128); Вони товпились біля стойки, на якій стояв величезний.. самовар (Андрій Головко, II, 1957, 529); Продавець вернувся назад за стойку (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 15);
//  Вид вузького довгастого стола чи шафки для роботи або розставляння, зберігання чого-небудь і т. ін. Містився [повітком партії] у.. будинку, де колись, мабуть, була якась контора, бо й досі у ньому залишилися стойки-загорожі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 63); До стойки бюро обслуговування підходять відвідувачі (Вечірній Київ, 19.II 1975, 4).

2. Вертикальний брус, стрижень, що служить опорою для чого-небудь у якійсь споруді, якомусь знарядді, пристрої і т. ін. З досвіду селянин знав, що гряділь.. треба робити з міцного дерева.., і підбирав для цього дерево діаметром 10—12 см. До останнього приєднувалася стойка, що скріплювала гряділь і чепіги (Народна творчість та етнографія, 1, 1966, 36); Стойки турніка;
//  Вертикальна частина машинної станини. Стойка токарного верстата.

3. Пристрій, підставка для підтримування і зберігання чого-небудь у вертикальному положенні. Стойка для гвинтівок.

4. Положення тіла людини, при якому вона стоїть нерухомо, випроставшись, витягнувши руки по швах і звівши п'яти випрямлених ніг. Стойка струнко.

5. Положення тіла головою донизу, при якому витягнені руки або голова служать опорою, а ноги підняті догори й випростані. Іван звичним рухом зробив на руках вправну стойку (Петро Колесник, Терен... 1959, 50); Група розучувала один з легких елементів — стойку на голові (В ім'я Вітчизни, 1954, 19).

6. Напружена нерухома поза, яку приймає мисливський собака, виявивши дичину. Хто терпляче, крок за кроком, привчає, муштрує, «натаскує» молодого гарячого пса.. і тішиться по-дитячи від першої «свідомої» стойки того пса.., — справжній мисливець (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 214); Лягавий пес з хорошим нюхом знайде вальдшнепа і замре в стойці доти, доки хазяїн не накаже: «Вперед!» (Вечірній Київ, 1.XI 1966, 4);
//  Поза, яку приймає спортсмен перед початком змагань. Рукавиці [боксерські] миттю опинилися на руках.. Кожен майже мимоволі підняв руки і став у бойову стойку (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 199).

7. Комір у вигляді стоячої смуги, яка щільно охоплює шию. Пальто із стойкою.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 725.

Коментарі (0)