в означеннях
Тлумачення, значення слова «столітній»:

СТОЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що сторічний. З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний, I, 1954, 165); В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (Павло Тичина, I, 1946, 315); Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу (Тарас Шевченко, I, 1963, 139); Присів на теплій скибі ворон-крук, Чорніш чорнозему його столітні крила (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 67); Хома не втрачає надії знайти отак коли-небудь закопану бочку добрячого столітнього вина (Олесь Гончар, III, 1959, 128); Над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Серед чагарів стояли столітні вузлуваті дуби (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 181); Столітній ліс глибоким шумом Наді мною угорі шумить (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 103); Щасливий край, де молодості й сили Столітні спомини не пригнітили (Максим Рильський, II, 1956, 94); — Ану тихо мені! — владно остерегла його Марія.. — Безглузді ревнощі столітньої давнини (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 131); Столітній ювілей Л. М. Толстого викликав.. урядову постанову про видання 90-томної збірки його творів (Радянське літературознавство, З, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 727.

Коментарі (0)