в означеннях
Тлумачення, значення слова «столочений»:

СТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до столочити. Висока і густа трава не була столочена (Панас Мирний, IV, 1955, 141); Схил вибалка був пологий і майже непомітно переходив у столочене війною кукурудзяне поле (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 107); Де-не-де з-за тинів чи крізь шибки дивились очі на копитами столочену вулицю (Андрій Головко, I, 1957, 102);
//  у знач. прикм. На столочених травах лежала закурена ніч. Спали коні (Віталій Коротич, Вогонь, 1968, 22); Михайлик оглядався по всьому полю.., чорному й столоченому (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 394).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 727.

Коментарі (0)