СТОЛО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до стіл1 1. Столова дошка.
2. Признач. для обіднього стола, використовуваний під час їжі. Мати виставлялася і з столовими приборами, і з потравами перед молодим паничем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 123); Найкращою столовою білизною вважаєте ся лляна (Наука і життя, 11, 1972, 65).
3. Признач. для харчування. В умовах високої
температури повітря треба суворо додержувати питного
режиму і пити воду, в якій в столова сіль (Наука і життя,
8, 1959, 26);
// Який іде на їжу людям (про овочі,
фрукти). — Є в мене картопля, буряки столові, капуста
квашена... (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 37); Столовий
виноград України приваблює своїми смаковими якостями
і ароматом (Наука і життя, 2, 1957, 21); Столові гарбузи
добре зберігаються в скиртах соломи або сіна (Колгоспник України, 9, 1956, 43).
▲ Столове вино — сухе і напівсухе вино, яке виробляють
перев. із виноградного соку без додавання цукру
й спирту. Столові вина виготовляють з різних
плодоягідних соків, забарвлення їх буває біле, рожеве й
червоне (Українські страви, 1957, 384).
4. рідко. Признач. для їдальні. Столовий гарнітур; Столова лампа.
5. спец. Який має плоску вершину і стрімкі, урвисті схили (про гори, підвищення). Словенський.. карст являє собою високе столове плоскогір'я (Вісник АН УРСР, З, 1957, 53); Плоскогір'я — високі рівнини, або столові гори (Курс загальної геології, 1947, 39).