в означеннях
Тлумачення, значення слова «сторчака»:

СТОРЧАКА́, присл.

1. Те саме, що сторч 1, 2. Віктор сидів біля вікна, як розтягнутий дерев'яний метр теслярський, якого поставили сторчака, а він під власною вагою згинається (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 7); Наткнувся [чоловік] на Івася, що лежав на дорозі, наткнувся, поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний, I, 1954, 272); Біжу.., не бачу рівчака, і ось — з розгону у рівчак лечу я сторчака! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 38).

2. Дуже швидко; стрімголов. Сторчака летів [Олексій] додому, швиргонув шаблю на долівку, пішов — заривсь у сіно і заридав, як дитина (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 300).
Сторчака ставати (стати, зводитися, звестися) — те саме, що На диби ставати (зводитися і т. ін.) (див. диби). [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, II, 1951, 428).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 739.

Коментарі (0)