в означеннях
Тлумачення, значення слова «сторонній»:

СТОРО́ННІЙ, я, є.

1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (Олесь Гончар, II, 1959, 129); — І це ти, мій син,.. на злі язики поклав те, що треба було тишком-нишком зам'яти, по-сімейному, щоб жодна душа стороння не знала (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 162); Директор, нарешті, помітив присутність сторонньої особи (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 108);
//  Непричетний до кого-, чого-небудь. — Ви мені не вірите, то повірте стороннім людям. Он вам і Параска засвідчить (Панас Мирний, IV, 1955, 361); Круг столів запанувала різноголоса строката бесіда, яка сторонній людині здається безладним шумом, але в якій є свій зміст і внутрішній зв'язок (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 148); — Ні разу не доводилося мені показати мої винаходи й досягнення стороннім людям (Юрій Смолич, I, 1958, 61);
//  Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. Слухачі ввічливо розступились, пізнавши в ній сторонню міську жінку, і гостинно дали їй місце біля самого вікна (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 136);
//  у знач. ім. сторонній, нього, чол.; стороння, ньої, жін. Людина, яка не є членом даної родини, цього колективу і т. ін. Трохи не вмер Кирило Іванович, як побачив свою матір.. — Що я тепер скажу йому [панові]? .. Хоч би хоч не звала сином!.. Подумав би, що за ділом яка стороння (Панас Мирний, I, 1954, 158); Батько грав марш — родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини (Юрій Смолич, II, 1958, 36);  * У порівняннях. Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля. Подумав [Хмельницький] про це — ніби сторонній, а не батько (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 90);
//  у знач. ім. сторонній, нього, чол.; стороння, ньої, жін. Людина, непричетна до кого-, чого-небудь. Упадала [Леся] коло Зоні з подвоєною запопадливістю. Сторонній міг би мати враження, що не машиністка її, а навпаки, вона, Леся, тамту чимсь дошкульно зачепила (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 61); В першу мить сторонньому так і могло б здатись, що це співав Петро (Андрій Головко, I, 1957, 485);
//  у знач. ім. сторонній, нього, чол.; стороння, ньої, жін. Людина, яка прийшла, з'явилася і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. Глядіть, щоб не найняв [пан] сторонніх (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 50); Він [П. К. Саксаганський] підсів до групи дівчат, спочатку вони урвали розмову, тільки біля них з'явився сторонній (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 122).
Стороннє око: а) погляд чужої людини. Оксень, почувши цокіт брички, присів у житі, щоб сховатися від сторонніх очей (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 350); б) непричетна до кого-, чого-небудь людина. Телеграма була.. заплутана і для стороннього ока зовсім незрозуміла (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 114); На вузлових станціях його [санітарний поїзд] заганяли на далекі запасні колії, про нього, як могло здатися сторонньому окові, забули (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 15).

2. Чий-небудь інший, не власний. Без усякої сторонньої допомоги він.. підвівся, сів і оглядівся навколо (Олександр Довженко, I, 1958, 66); Лукія, що спала на веранді, прокинулась, їй вчувся підозрілий шерхіт у садку, чиясь стороння присутність (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 226).

3. Який не має прямого відношення до чого-небудь; побічний. В нього була така звичка — на роботі не займатися сторонніми справами (Натан Рибак, Новий день, 1937, 203);
//  Чужорідний, невластивий кому-, чому-небудь. Екран радара почав миготіти, піймавши на морі якийсь сторонній предмет, що тихо дрейфував по течії (Василь Кучер, Голод, 1961, 207); Чисте від сторонніх домішок,.. здорове насіння має величезне значення в одержанні високого урожаю (Хлібороб України, 7, 1965, 18);
//  у знач. ім. стороннє, нього, сер. Те, що не має прямого відношення до чого-небудь. Йому легко й служиться, й живеться: є в кого не тільки про службу спитати, є з ким і об сторонньому побалакати (Панас Мирний, III, 1954, 189); — Давайте умовимось, про стороннє ні пари з уст (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 737.

Коментарі (0)