СТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до сторопілий 2. — Ось Мічурін, — сказав перекладач. Чиновник сторопіло обернувся до Мічуріна (Олександр Довженко, I, 1958, 405); — Га? Мене кликав директор? — аж сторопіло допитувався професор, хапаючи наглядача за руку (Іван Ле, Право.., 1957, 127).