СТОРО́ЖКІСТЬ, кості, жін. Стан і властивість за знач. сторожкий. Втративши свою оту сторожкість, щиро, дзвінко засміялась [Тоня] від холодного водяного лоскоту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 35); Плямистість в оленів зникає, коли вони, підростаючи, набувають сторожкість, швидкий біг, тобто те, що рятує їх від ворогів (Наука і життя, 9, 1961, 44).