в означеннях
Тлумачення, значення слова «сторожко»:

СТО́РОЖКО. Присл. до сторожкий. Припав до землі і сторожко чекав команди літній єфрейтор Бовдуляк (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 188); Ворог міг бути на кожному кроці, і ми сторожко вдивлялися в біле поле (Іван Багмут, Опов., 1959, 63); Спав я сторожко, хоч і був дуже струджений (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 69); Тиснуться коні. Вони вже вчули чужинців, щулять вуха, сторожко витягують шиї (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 494); До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка.. Страшнувато малому: коли б чого не вийшло (Андрій Головко, Літа.., 1956, 4); Нишком, навспинячки крадуться люди і несміло, сторожко перекликаються (Леся Українка, IV, 1954, 243);  * Образно. Сонце, шукаючи броду, сторожко зупинилося посеред ріки (Михайло Стельмах, Вел, рідня, 1951, 504).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 735.

Коментарі (0)