в означеннях
Тлумачення, значення слова «сторожити»:

СТОРОЖИТИ, жу, жиш, недок.

1. неперех. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожувати. Хомці буде робота, зопне [зіпне] курінь і буде сторожити, а то от нігде не найде місця... (Панас Мирний, IV, 1955, 212); — Ти постав мене на конюшні, — радить кінь Добрян, — ..а сам під міст іди сторожити... (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 40).

2. перех. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось. — Ге, дітки.. Ідіть собі... Я вже тут... сторожитиму село (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 35);  * У порівняннях. Під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель, немов сторожив вхід до оселі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 237);
//  Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось. Микався себелик, плітка викидалась: Всюди лютий ворог здобич сторожив... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 358); Діти сторожили шлях за селом, найменший галас будив тривогу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Все.. життя недовірливо сторожили [Тимофія] чужі очі (Михайло Стельмах, II, 1962, 34).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 734.

Коментарі (0)