СТОУ́СТИЙ, а, е, поет. Який має сто або багато
уст. Нудьга мене гризе, мов гадина стоуста (Агатангел Кримський,
Вибр., 1965, 48);
// Який поширюється великою
кількістю людей. Стоуста чутка.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 740.