в означеннях
Тлумачення, значення слова «стовбула»:

СТОВБУЛА, присл., розм.

1. Вниз головою; через голову. — То догори ногами ходять [писаки], то стовбула перекидаються (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 249);
//  Зігнувшись. — Може, ви ще й будете жаліти за своєю піччю.. — На греця вона здалася? Набридло стовбула стояти... (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 374). * Стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.) — упасти вниз головою. Чоловік підвівся і знову стовбула дав (Панас Мирний, I, 1954, 273).

2. Спідлоба; втупившись. — А ти ж сюди тарканів [тарганів] не накидала? — спитав він, стовбула дивлячись у глек з сирівцем (Панас Мирний, I, 1954, 240).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 719.

Коментарі (0)