в означеннях
Тлумачення, значення слова «стовпник»:

СТО́ВПНИК, а, чол. Релігійний фанатик, який молився, стоячи на невеликому стовпі (у 1 знач.), або жив у тісній вежовій келії. — Та хоч злізьте з стільця, а то ви тепер схожі на Симеона-стовпника або на віху над шляхом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 165); Воробець і Костогриз.. побачили Кота. Вони зупинилися і чули його побожні муркотання. — Слухай, — мовив Костогриз. — Ось тобі побожний муж! Якийсь святий стовпник (Іван Франко, IV, 1950, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 722.

Коментарі (0)