в означеннях
Тлумачення, значення слова «стовпище»:

СТО́ВПИЩЕ, а, сер. Безладне скупчення великої кількості людей; натовп. Нещасливі стовпились коло багаття.. Коли це несподівано з того стовпища сміливо виступив один старий дідуган (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 168); Там, де ясно шугало вгору полум'я, чути було невгавний поплутаний галас людського стовпища (Борис Грінченко, II, 1963, 294); Вартові.. суворо поглядали на стовпище селян (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 57);
//  перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, зосереджена в одному місці. Цілі стовпища куряви застилали світ (Леся Українка, III, 1952, 604); Білі довгасті пасма, одірвавшись од ніби нерухомого, а насправді неспокійного стовпища хмар, летять назустріч літакові (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 3); Раз він натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 721.

Коментарі (0)

СТОВПИ́ЩЕ, а, сер. Збільш. до стовп 1, 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 721.

Коментарі (0)