СТОЗВУ́КИЙ, а, е. Утворений багатьма звуками,
голосами. Тугіше напружуйтесь, руки! Ритмічніше
дихайте, груди! Хай гордо лунає стозвуке, Рішуче:
так хочу! — так буде! (Максим Рильський, I, 1956, 128);
// Сповнений багатьма звуками, голосами. Весна
стобарвна і стозвука.. стала на поріг (Андрій Малишко, Звенигора,
1959, 286).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 725.