в означеннях
Тлумачення, значення слова «страчувати»:

СТРАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРАТИТИ, страчу, стратиш, док., перех.

1. Караючи, позбавляти кого-небудь життя. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Юрій Яновський, II, 1954, 180); Він винищував полонених селян, а захоплених вождів руху катував і по-звірячому страчував (Історія середніх віків, 1955, 159); — А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого. Що я стратить наміряюсь Максима святого (Тарас Шевченко, II, 1963, 276); Недавно його приймали в комсомол, і Черниш не забув, як Гай розповідав, що його брата стратили окупанти (Олесь Гончар, III, 1959, 37); Приреченого не стратили ні другого дня, ані протягом кількох тижнів пізніше (Іван Ле, Право.., 1957, 197).

2. Залишатися без кого-, чого-небудь, губити когось, щось (внаслідок різних причин). Вона.., замислена, крізь сльози, Все журно дивиться кудись, Немов шукав по дорозі Того, що стратила колись (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 90); — Поміркуй, Юрку, що як не станеш до процесу [з Семеном], та й ґрунт стратиш (Лесь Мартович, Тв., 1954, 102); Якби не стало сонця, корови молоко стратили б, а потім і самі могли б погинути (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 171);
//  Переставати бачити кого-, що-небудь. Стратити стежку; Стратити слід;
//  Частково або повністю втрачати які-небудь свої якості, особливості, ознаки і т. ін. — Підождіть, мамо: ось як візьму жінку, заживете тоді, як у бога за дверми [дверима]. — Тоді-то те й буде! — страчуючи гнів, журливо вимовляє Мотря (Панас Мирний, I, 1949, 352); Дивуюся, що вона краси своєї не стратила: ті ж очі, чоло те ж (Марко Вовчок, I, 1955, 249); — Я й розміркований, і не безглуздий, і не розтратливий, — обізвався Ломицький, зовсім стративши сміливість (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 54).
[Не] стратити надію (надії) на що — [не] переставати вірити у здійснення чого-небудь. — Розумний не стратить надії, — я йому: — треба сподіватись, живши... (Марко Вовчок, I, 1955, 205); Русин, що вже стратив був надію на поворот половчина, здивувався, почувши його слова (Іван Франко, IV, 1950, 150); Стратити вінок — те саме, що Загубити вінок (див. вінок); Стратити з очей кого, що — те саме, що Згубити з очей (див. згубити). Швидко потім я зовсім стратив з очей Опанаса. Він якось щез зі Львова (Іван Франко, IV, 1950, 278); Стратити голову: а) те саме, що Голову зложити (див. голова). — Чи не бачили ви, дядьку, Тут буланого коня? Я пустив його на пашу Та й заснув на хвильку я... — Ні, не бачив.., ач, роззява! Так колись ти і в бою Задрімаєш і за хвильку... Стратиш голову свою (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 349); б) втратити владу над собою, здатність обдумано діяти. Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях, і ми зовсім стратили голову та живемо як у тяжкому сні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 395); — От ви, молода, здорова, гарна, .. хіба вас не можна любити? Та задля вас можна голову стратити, а не просто «любити»! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 526); Стратити життя — загинути. Хотів він [метелик] бачити якнайближче те ясне сонце, яким йому здавалась лампа. Чи думав же він, що там життя стратить? (Леся Українка, III, 1952, 475); [Чураїха:] Звістка буде; не журись. [Маруся:] Боюся я, що стратив він життя (Володимир Самійленко, II, 1958, 55); Стрятити очі — втратити зір, осліпнути. Я його спитав, яким побитом стратив він очі. Він розповів, як.. вів він троє коней напувати.. Коні злякалися, шарпонули й довго волокли хлопця з собою (Гнат Хоткевич, I, 1966, 164); Стратити розум див. розум.

3. Тратити, витрачати в певній кількості на що-небудь (перев. гроші). — Зінько, для цього нового свята прийдеться стратити чимало грошей: треба ж поставити «громадський обід» для старшини (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 323); — Мама казала, що мало дров купила, бо дуже багато грошей стратили на тую канапку! (Леся Українка, III, 1952, 497);
//  Використовувати що-небудь для чогось. — Закурю! — веселенько одповів старшина, радіючи, що писар заговорив-таки. — Ні, не закурите... Бачте, вже чотири сірники стратили... о, п'ять, шість, сім... (Степан Васильченко, I, 1959, 128).

4. перев. із сл. марно, даремно і т. ін. Витрачати без мети, користі (про час). — У гостях тілько б марно стратили день, переливаючи з пустого в порожнє, а дома сидячи я сьогодні «Кобзаря» дочитаю (Панас Мирний, IV, 1955, 342).
Стратити вік чий — те саме, що Загубити вік (див. загублювати). Найбільш його боялись дівчата. Не один вік дівоцький веселий він стратив. А що йому вдієш?.. (Марко Вовчок, I, 1955, 41).

5. Нищачи, припиняти існування чого-небудь, призводити до загибелі щось. Рожину скоро стратили морози, Зіроньки ж ті заступила хмара (Іван Манжура, Тв., 1955, 70).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 758.

Коментарі (0)