в означеннях
Тлумачення, значення слова «страдник»:

СТРА́ДНИК, а, чол.

1. Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань. Нехай страдник одинокий Хоч на час забуде муки, На хвилинку знайде спокій Від боління та розлуки (Павло Грабовський, I, 1959, 551); Пророків своїх, що терновий вінок Понесли за сльозу ту криваву, Порозшукує люд між німих могилок І воздасть своїм страдникам славу... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 36); Міцкевича — поета і мислителя, страдника за долю свого народу, мрійника і гуманіста з його уболіваннями і тривогами ми бачимо в книзі [М. Бажана «Міцкевич в Одесі»] як живого (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 26); Смертність серед невільників була надзвичайно висока, але армію цих страдників весь час поповнювали в результаті набігів хижаки-людолови — турецькі і татарські феодали, работорговці (Наука і життя, 3, 1965, 12).

2. Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру; мученик. Батько велику книгу читає, про страдників божих, що за віру святу йшли з радістю і в огонь, і на страту (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 20); Прямуй же, страднику святий: Твої шляхи — широко розляглись, твої пісні далеко розлились, в твоїх словах — вогонь мети! (Василь Чумак, Черв. заспів, 1956, 93).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 746.

Коментарі (0)