в означеннях
Тлумачення, значення слова «страх»:

СТРАХ 1, страху, чол.

1. Стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Еней од страху з плигу збився, В умі сердега по мішавсь І зараз сам не свій зробився, Скакав, вертівся і качавсь (Іван Котляревський, I, 1952, 104); Страх — це сигнал перед небезпекою, що загрожує організмові, і сам він не залежить від людської волі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 480); Страх являє собою певні фізіологічні симптоми, які в людей з дужою нервовою системою або зовсім не з'являються, приглушуються, або ж швидко зникають (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 155);
//  Вираження, прояв тривоги, неспокою тощо (на обличчі, в очах і т. ін.). Лице у сонного міниться, кривиться то страхом, то мукою: він часто дихає і стогне хрипко і дико (Степан Васильченко, II, 1959, 24); Мовчить дружина. В очах страх і страждання (Олександр Довженко, I, 1958, 41).
 З (зо, від і т. ін.) страху — перебуваючи в стані хвилювання, тривоги, неспокою. Троянці з страху задрижали, І що робити, всі не знали, Стояли мовчки всі смутні (Іван Котляревський, I, 1952, 87); Я один, а насупроти мене тілько ворогів! Не дивно, що в мене аж дух застиг зо страху (Лесь Мартович, Тв., 1954, 199); Одійшов [Петро] назад, щоб розігнатись. Догадавшись, що він задумав, Леся затулила од страху очі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105); З (зо, із, зі) страхом — з почуттям хвилювання, тривога, неспокою. Вона тихо і наче з страхом поспитала: — Ви ще не одчиняли віконниць? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 163); — Я не раз виходила на сцену з розпачем в душі і зо страхом (Леся Українка, III, 1952, 704); Одарка із страхом і покірністю на обличчі крає хліб (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96); На страх кому; Для (ради) страху — щоб настрахати, злякати кого-небудь. — Хай живе наш отаман на радість бідному людові і всім панам на страх! (Степан Васильченко, III, 1960, 180); — На щастя нам, на страх врагу, — віддай любов сповна своїй Вітчизні, а вона не буде у боргу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 328); Зайшов Денис і на запитання Марка, чи бачив він лисицю, сказав, що він її не бачив, а вистрілив для страху (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 19); Під страхом кари (смерті і т. ін.) — під загрозою кари, смерті і т. ін. У нас [у Чернігові].. т. зв. «усиленная охрана». Не маємо права навіть зібратися, хоч би й приватно під страхом кари в'язницею чи штрафом до 3000 руб. (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 284); Заборонялося і ніяк не менше, як тільки під страхом смерті: підходити до дротяної загорожі [концтабору] ближче ніж на п'ять кроків (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 11).
Взятися страхом — дуже перелякатися. Не чув добре хлопець, що говорила вона, обмиваючи його. Тільки вже взявся ввесь страхом, коли ввечері почала розповідати про випадок дядькові (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 228); Глянути страху (страхові) в очі (в вічі) — опинитися в стані тривоги перед можливою небезпекою. Ось, волочачи кайдани, покволом, віками цілими, проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 150); Держати (тримати) в страху кого — змушувати кого-небудь перебувати в покорі. Параска в страху свекра держала. Кожним сухарем очі штрикала (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 270); Завдавати (завдати, задавати, задати і т. ін.) страху кому; Наганяти (нагнати, наводити, навести і т. ін.) страху (страх) на кого, кому, на що — викликати або посилювати у кого-небудь почуття остраху, переляку. [Один козак (до Томила):] Ти не мислив зла Україні, ти.. кришив татар, як капусту, страху завдавав (Нечуй-Левицький, II, 1956, 436); Зугарний був Олексій Іванович усім страху завдати (Панас Мирний, IV, 1955, 221); Дарес довгенько дожидався, Мовчали всі, ніхто не йшов; 3 ним всякий битися боявся, Собою страху всім задав (Іван Котляревський, I, 1952, 93); На прославленого Іскру, що наганяв страх на німців цілої округи, ішли глянути з далеких сіл і хуторів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 540); [Гнат:] Поки там що, а ми тепер страху нагнали б їм [панам] і сала залили за шкуру! (Карпенко-Карий, II, 1960, 262); Грім — аж земля тремтить — і гупав і наводить страх на душу (Панас Мирний, I, 1954, 306); Зазнавати (зазнати) страху — відчувати острах, побоювання. Ті подивляють його сміливість, кажуть, що така людина, певно, не може зазнати страху (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 427); Лицар без страху і догани див. лицар; Мати страх перед ким — чим — боятися когось, чогось. Пестив [Григорій] жінку, а зрідка й дітей — щоб не розбалувались та мали страх перед батьком (Михайло Стельмах, I, 1962, 227); Мати страх на душі — бути в стані хвилювання, тривоги, неспокою. — Люди добрі! Питав тут Дмитро, хто має страх на душі. Я маю страх на душі. Ну, куди я з оцією гирлигою та проти їхніх дредноутів? (Олесь Гончар, II, 1959, 44); Набратися (натерпітися) страху — відчути острах; злякатися, перелякатися. Господи! скільки я набралась тоді страху. Дві ночі не спала (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 269); Наїхало в село чиновного панства. Питають-розпитують, пишуть-записують. Натерпілася страху Мотря од тих хитрих спросів (Панас Мирний, I, 1949, 137); На свій страх і ризик — те саме, що На свій страх і риск (див. риск). Кожен з старих українських композиторів звершував справжній життєвий і громадянський подвиг, бо змушений був творити на свій страх і ризик (Мистецтво, 4, 1967, 25); На свій страх і риск див. риск; Не за страх, а за совість див. совість; Не знати страху див. знати; Страх бере (узяв, обгортяє, обгорнув, обнімає, обняв, обхоплює, обхопив) кого; Страх находить (найшов, нападає, напав і т. ін.) на кого — у когось виникає почуття остраху, переляку. Як згадаю дорогу додому, то аж страх бере, стільки вона забере у мене сил (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335); В одному кутку тиркнула жаба, у другому ударив цвіркун... Страх обняв Карпа (Панас Мирний, I, 1954, 269); Страх обхопив опришка такий, що він стрімголов хотів кинутися бігти (Гнат Хоткевич, II, 1966, 246); На панів найшов страх (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 245); — Прокинувся я, — товариш Большаков общупав себе, — все ціле, на поясі три гранати висить. Страх на мене напав (Юрій Яновський, I, 1958, 127); Страх проймає (проймав, пройняв і т. ін.) див. проймати; Страху ради іудейська, заст. — боячись кого-небудь; із догідливості, улесливості (робити щось або-поводитися як-небудь). Так і чуло моє серце, що дурна управа — страху ради іудейська — знов звернеться до губернатора, хоч і має вже затвердження від нього на всяку посаду (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 191); Умирати від страху — дуже боятися. — Василинко, це ти? Чом не спиш? — прокидається батько, зітхає, підводить руку до дитячої голівки, раптом зривається з ліжка і, тягнучи доньку, затискається в закапелок за скриню. Звідти він обережно визирає і, умираючи від страху, бачить, як по шибці.. рухається чиясь шапка і рука (Михайло Стельмах, II, 1962, 70); У страху великі очі — хто-небудь перебільшує небезпеку. Великії у страху очі, Вся рать неслась, хто швидше зміг. Назад вертатись не охочі, Всі бігли, аж не чули ніг (Іван Котляревський, I, 1952, 220).

2. перев. мн. Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду. — А що, якби тепер вийти на ниву? Е, ні! страшно, вовк вибіжить з лісу, русалки залоскочуть, страхи повилазять із пшениці... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Упирі та василіски, Змії, страхи, ящурки, Всі дива страшної казки — От співцеві сни палкі (Леся Українка, IV, 1954, 82).

3. у знач. присл., розм. Те саме, що страшно. Ти не повіриш, як мене всерйоз брали на Буковині — три вечори в мою честь дали — страх сказати (Леся Українка, V, 1956, 375); Вона за всі ці місяці біля мене змарніла, що страх дивитися (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 89).

4. у знач. присл., розм. Виражає захоплення, здивування і т. ін. з приводу великої кількості кого-, чого-небудь або у відношенні до когось чи чогось дуже великого, сильного тощо. — Я сюди часто бігаю горобців драти. Тут, брат, горобців по тинах — страх! (Панас Мирний, I, 1954, 246); А холодно — страх! Скрізь так іскорки й грають, під ногами тріщить, ворони позгинались на дереві, дим стовпами та такий проти сонця червоний (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 29).

5. у знач. присл., розм. Надзвичайно, дуже. Може, то від непевного світла вечірнього здалося удові, що він такий блідий — тільки здалося їй, що він страх блідий і вимучений (Марко Вовчок, I, 1955, 348); В маленькі черевички понабивалось снігу й було страх холодно (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 36); — Давиде, вставай! Вже сам Плачинда гукає і страх сердиться на тебе! — лукавить Уляна (Михайло Стельмах, I, 1962, 99).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 753.

Коментарі (0)

Рими України: словник рим

СТРАХ 2: Віддавати (віддати) на страх, юр. — віддавати що-небудь комусь на зберігання; платити комусь домовлену суму грошей за забезпечення цілості чого-небудь; Приймати (прийняти) на страх, юр. — брати у кого-небудь щось на зберігання; одержувати з когось домовлену суму грошей за забезпечення цілості чого-небудь. При майновому страхуванні додаткове страхування відповідної частини застрахованого вже інтересу за договором з іншим страхувальником допускається тільки з писаної згоди страхувальника, що вже прийняв частину цього інтересу на страх (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 754.

Коментарі (0)

СТРАХ... Перша частина складних слів, що відповідає слову страховий, напр.: страхкаса, страхорган, страхфонд і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 754.

Коментарі (0)