СТРАХІТЛИ́ВО, присл.
1. Присл. до страхітливий 1, 4. Людина.. страхітливо блискала білками широко відкритих очей (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 64); Машини, які йдуть на гору, страхітливо виють моторами й викидають з вихлопних труб цілі хмари спрацьованих газів (Павло Загребельний, День.., 1964, 121).
2. розм. Дуже погано, кепсько.