СТРАХІ́ТНИЙ, а, е. Те саме, що страхітливий. Дрімають коров'яки, кинувши далеко безладні, страхітні у полі тіні (Степан Васильченко, II, 1959, 21); Заблудовського схопили й поволокли, не давши навіть опам'ятатися від такої страхітної новини (Іван Ле, Україна, 1940, 389); Після тихого життя в лісі він опинився раптом серед розбурханого людського моря з його страхітними несподіванками (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 115); Його тривога росла з наближенням години, коли треба було йти до земляка. Ніби наставала страхітна година уявлюваної кари (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 93).