СТРАХО́ВКА, и, жін.
1. Те саме, що страхування 1, 2. — Ми ходимо в гори вивчати їх, а не скручувати собі в'язи. Отже, жодного кроку без взаємної страховки (Юрій Шовкопляс, Починається юність, 1938, 113); Вітер свистів і хрипів на всі голоси, намагаючись щохвилини скинути вниз альпіністів, що висіли на стрімкій стіні, але страховка на гаках надійно тримала (Радянська Україна, 3.I 1969, 4).
2. розм. Грошова сума, яка виплачується потерпілій особі або установі відповідно договору про страхування. Говорили ото нам: — Застрахуйте, товариші селяни, хату, застрахуйте хліви, застрахуйте комору... Платити не багато, а воно, не дай бог якого нещастя, дивись — страховку одержав і знову хазяїн... (Остап Вишня, I, 1956, 127).
3. розм. Те саме, що Страхова плата (див. страховий). [Гаєнко:] О, і Мотря тут!.. Краще б ти несла страховку швидше до сільради (Сава Голованівський, Драми, 1958, 359).