СТРАХО́ВИЩЕ, а, сер., розм.
1. Фантастична істота
незвичайного, страшного вигляду; страхіття. Із
темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ,
чорних, волосатих (Степан Васильченко, I, 1959, 310); Розмова про
страхіття нагнала трохи страху на паннів [панн] і паній..
Пані Високій здавалось, що от-от якесь страховище
з рогами просуне руку через виноград (Нечуй-Левицький, I, 1956,
461); Співають, сміються, а я не сміюсь, А я ще примар
і страховищ боюсь... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 283);
Раптом виросло перед нею страховище — звір не звір,
людина не людина, хоча й на двох ногах, та голова кругла,
як куля (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 64); * У порівняннях. Перед
нею проносилося все те, що вона бачила по шляху, все
те ставало перед її очима, як страховище яке з тисячами
голів (Панас Мирний, I, 1954, 65);
// Тварина або людина
незвичайного вигляду, ненормальних розмірів,
ваги і т. ін. Страшно було дивитися, як таке страховище
[бугай], наставивши роги, неслось.. за невеличким
хлопчиком (Панас Мирний, I, 1949, 212); На городі показався
чорний кудлатий собака. Це було справжнє страховище.
Висолопивши язика і важко дихаючи від спеки, він
наблизився до грядки, на якій працював Знайда (Микола Трублаїні,
Шхуна.., 1940, 29);
// Те, що вселяє кому-небудь
почуття страху, лякає когось своїми діями, великою
силою, потужністю і т. ін. Це були вільні, степові коні,
і мотоциклетний мотор був для них найбільшим
страховищем (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 679).
2. перев. мн. Розповіді, описи і т. ін. про страшні явища, випадки, ситуації тощо. Йому пригадалися ті розбійники в темнім, величезнім лісі, про котрих він малим іще тілько страховищ наслухався в бабусиних казках (Іван Франко, III, 1950, 150).
3. перев. мн. Згубні, небезпечні своїми наслідками події, факти, які наводять страх. — Одну легеню я віддав війні. А вам віддав і серце, й мозок свій, І злість свою, й легеню ту останню, І сивий сум свій, і красу любові, Яку зберіг в страховищі війни (Іван Драч, Поезії, 1967, 126).