в означеннях
Тлумачення, значення слова «страм»:

СТРАМ, у, чол., розм. Те саме, що сором 1—4. Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм (Леся Українка, I, 1951, 277); [Пріська:] Он старий пан усе пристають до мене, — і не страм їм? (Панас Мирний, V, 1955, 161); Чужа біда Панькові — сміх; Своя ж і стид, і страм, і гріх (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 156); [Кряж (Ользі):] Як себе не шкодуєш, то хоч мого імені не ганьби... Не думав, що доживу до такого страму... Колись таких, як ти... в ставку топили (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 247).
Вводити (ввести) у (в) страм — те саме, що Вводити (ввести) в сором (див. вводити). [Чирва:] Куме. Не себе шкода, а вас. Перед народом у страм себе вводите. Три дні риєте землю, як кроти, а що знайшли? (Іван Микитенко, I, 1957, 80); Набиратися (набратися) страму — те саме, що Набиратися (набратися) сорому (ганьби) (див. набиратися). — Набралася страму з отим царем [портретом, що хазяїн послав продавати] і пішла [з базару] ні з чим (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 137); На страм — щоб осоромитися. — Честі я не продам... На догану та страм Щоб козак себе мусів [мусив] наймати? (Павло Грабовський, I, 1959, 297); Ні (і) стида, ні (й) страму немає (нема) в кого — хто-небудь дуже безсоромний; Страму наносити — осоромлювати кого-небудь. — Чого тобі ходити до нас та страму наносити? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 301); Страму наробити кому — осоромити, знеславити кого-небудь. — Якби ти, сестро, жупан мала, То би з нами пила і гуляла; Як же ти, сестро, в сіренькій свитині, Наробила страму всій родині! (Народна лірика, 1956, 322); Страму немає (нема) кому, в кого — те саме, що Сорому (сорома) немає (нема) (див. сором). — Страму вам нема, варвари, — докоряв буржуям Хрисан Кульбака, відомий у загоні своєю набожністю (Олесь Гончар, II, 1959, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 749.

Коментарі (0)