в означеннях
Тлумачення, значення слова «странний»:

СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний. [Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Панас Мирний, V, 1955, 184); Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та: — Добридень,.. люди странні! Відкіля бог несе? (Данило Мордовець, I, 1958, 46);
//  у знач. ім. странний, ного, странній, нього, чол. Странник (у 2 знач.). — Господь велить прийняти прохожого — странного: прийми його і напій його... (Панас Мирний, I, 1954, 215); В будинок опустілий Вийде странній до тебе (Микола Костомаров, I, 1967, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 750.

Коментарі (0)