в означеннях
Тлумачення, значення слова «страшенний»:

СТРАШЕ́ННИЙ, а, е, розм.

1. Дуже страшний своїм виглядом, своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. Глянув [Гриць] вниз, та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався: Кігті гаком.., Очі полум'ям горіли (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 248); От чи пило [Ягня], чи ні — глядить: Аж суне Вовк — такий страшенний Та здоровенний (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); Уночі сови та сичі покрикували у йому [палаці] на всю околицю, а люди казали — то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом (Панас Мирний, III, 1954, 293);
//  Дуже великий розмірами, кількістю і т. ін. Загула-засвистала і в панському току молотилка [молотарка], невеличкою галкою чорніючи коло страшенних стогів (Панас Мирний, IV, 1955, 248); Тільки серце стислось На думку про оту страшенну відстань, Яку ми просто так перемахнули... (Максим Рильський, III, 1961, 299); У сузір'ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука і життя, 9, 1966, 34).

2. Надзвичайно сильний інтенсивністю або ступенем свого вияву. Опівночі була велика страхота: кругом йти загув страшенний вітер; на горищі ревіло і тріщало, неначе дах зривало з хати (Олекса Стороженко, I, 1957, 352); Надворі була страшенна духота. В тісних кімнатках дихати було важко (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 208); На вулиці був страшенний галас (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 204).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 758.

Коментарі (0)