СТРАЩАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що страхати. — Перестань та розкажи, що це з тобою? А то — піду... їй-богу, зараз піду!.. — допитувалась і разом стращала Христя (Панас Мирний, III, 1954, 226); — Ні, не відбріхуйтесь! Я вам цього не подарую: одсидите на старість у холодній! — страща поганець... (Любов Яновська, I, 1959, 87); [Пріська:] Вони [старшина] вже мене й холодною стращали (Марко Кропивницький, I, 1958, 513).