в означеннях
Тлумачення, значення слова «страшно»:

СТРАШНО.

1. Присл. до страшний. — Ну, так! Оженився неборак! — Сама собі вона шептала І тяжко, страшно усміхалась (Тарас Шевченко, II, 1963, 304); Він ходив зовсім як несамовитий, і його позападалі очі іноді так страшно блищали, що Горпина часом лякалась його (Борис Грінченко, I, 1963, 259); — Як ти страшно й мудро заговорила, братова, — вражено подивився [Яків] на Дарину, а думки відразу домалювали все сказане про жіночу долю (Михайло Стельмах, I, 1962, 489); При стрільбі, суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: — Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою... (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 116); Соломія мучилась і страшно стогнала. Вона зовсім попекла собі руки до самих кісточок (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 416); Петро підвівся, сів. Серце його страшно билося; голова горіла (Панас Мирний, I, 1954, 353); Дітвора була страшно зацікавлена (Олесь Донченко, VI, 1957, 15); Ранок був темний — димний і туманний. Страшно пахло горілим і паленим (Юрій Смолич, II, 1958, 39); — Наш Фокс страшно перебірливий. Якийсь час узагалі не хотів їсти м'яса (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 178).
 І (й) приступити (приступитися) страшно див. приступити, приступитися.

2. у знач. присудк. сл. Хто-небудь відчуває страх, боязнь. Мені аж страшно, як згадаю Оту хатину край села! (Тарас Шевченко, II, 1963, 253); Серед двору лежав блідий, як смерть, Федір. Усім стало якось моторошно, страшно... (Панас Мирний, IV, 1955, 236); Настя почула брязкіт кайданів, і їй стало страшно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); Кричала сова. Від того крику робилося страшно і моторошно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 187).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 760.

Коментарі (0)