в означеннях
Тлумачення, значення слова «страшити»:

СТРАШИТИ, шу, шиш, недок., перех. і без додатка.

1. Своїм виглядом, своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. викликати, вселяти почуття страху, переляку; лякати. Колись він [Лев] скрізь страшив, тепер у верболозі, Як той горох, мовляли, при дорозі, Хіба не схоче хто, той тільки не вскубне (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 103); [Медвідь:] Пани тут всі навколо тільки Сави Чалого бояться, а наш брат їх ні краплі не страшить, так вже привикли всіх вважать за бидло! (Карпенко-Карий, II, 1960, 233); Великий маховик з широким шківом гнав од себе вітер і, як завжди, страшив Зіньку (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 20);
//  Своєю незвичністю, таємничістю і т. ін. вселяти страх, тривогу, занепокоєння. Певне, прийдеться попасти мені між акторщину [акторів] — страшить мене се, та що ж робить, може, хоч яку-небудь мою раду приймуть на увагу (Леся Українка, V, 1956, 246); Скільки оком кинеш — море!.. У чадрі воно з туману, тільки під берегом сріблом вилискує... І манить безвістю своєю, і страшить безкраєм... (Остап Вишня, I, 1956, 162);
//  Викликати сполох; полохати.

2. Навіювати страх, застосовуючи певні засоби. З другого переруба кавалери раз по разу окликаються, страшать паннів [панн] то мишами, то лиликами, то жабами (Іван Франко, IV, 1950, 260); Яким себе не пізнавав, як поглянув на воду в цебрику: опудище [опудало], людей страшити де в лісі (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 759.

Коментарі (0)