СТРАТЕ́ГІЯ, ї, жін.
1. Мистецтво підготовки і ведення
війни та великих воєнних операцій. Хоч бойові накази
ще не були обнародувані, кожному бійцеві була ясна
стратегія і напрямки наступних ударів (Олесь Гончар, II,
1959, 406);
// Наука про ведення війни — вища воєнна
наука. Не мав Бородавка жодного уявлення про тактику
і стратегію (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 432); Кіннотою
на кораблі! Не вкладалося це ні в які устави, суперечило
всім тактикам і стратегіям (Олесь Гончар, II, 1959, 43);
// Про систему гри в спорті, при якій окремі ходи,
комбінації, прийоми підпорядковані загальному, раніше
обміркованому плану. Шахіст-початківець.. повинен
спочатку вивчити окремі елементи партії, найпростіші
закінчення, типові комбінації, мати уяву про стратегію
і тактику шахової гри (Перша книга шахіста, 1952, 54).
2. перен. Мистецтво суспільного і політичного керівництва масами, яке має визначити головний напрям їх дій, вчинків. У боротьбі за мир з усією силою проявилась геніальність ленінської стратегії, метою якої було виграти час, розкласти противника (Ленін, Коротка біографія, 1955, 196); Правильна стратегія і тактика більшовицької партії забезпечила перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції (Комуніст України, 2, 1967, 44).
3. перен. Спосіб дій, лінія поведінки кого-небудь. — Оленчук усе скаже. Я йому поясню, яка в нього повинна бути стратегія й тактика (Іван Микитенко, II, 1957, 357); Вася Стьопін уперто крутив головою і слухати не хотів дідової стратегії (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 360).