в означеннях
Тлумачення, значення слова «стражник»:

СТРА́ЖНИК, а, чол.

1. У дореволюційній Росії — нижчий поліцейський чин у сільській місцевості. Цікаво послухати, як розумні голови керують отими справами, цікаво, але .. небезпечно... Ще скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Панас Мирний, IV, 1955, 351); Цього дня й урядникові роботи було. Увесь ранок удвох із стражником ходили по селу, зривали прокламації (Андрій Головко, II, 1957, 257).

2. Той, хто стереже, охороняє що-небудь. Полонені австрійці рубали в лісі дуби під наглядом стражників (Олесь Донченко, III, 1956, 123); — Найтяжче — перейти біля Кутно.. кордон. Але у нас є такі вірні люди, що виведуть з-під самого носа стражників (Михайло Стельмах, I, 1962, 197).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 748.

Коментарі (0)