в означеннях
Тлумачення, значення слова «стріла»:

СТРІЛА, и, жін.

1. Тонкий стрижень із загостреним кінцем або гострим наконечником, який використовують для стрільби з лука. Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Іван Франко, VI, 1951, 15); Вихопив [пан] стрілу з сагайдака в якогось джури, рвонув тятиву, але спустити не встиг, бо за лук.. вчепився вражений Михайлик (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 32); Найзвичайнішим видом озброєння у скіфів був лук із стрілами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 143);  * У порівняннях. Вдарив грім, і полетіли перші краплі дощу, встромлюючись у землю, мов скляні стріли (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 127);
//  Те, що нагадує своєю формою такий стрижень. Огненна стріла прорізала усе небо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414); Варвара побачила в безбарвному ранковому освітленні сіру стрілу дороги (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 436);
//  перев. мн., перен. Гострі, їдкі, дошкульні слова, фрази, спрямовані проти кого-, чого-небудь. Вірш Шота Руставелі, його рядки були вогненними стрілами проти чорних реакційних сил феодалізму (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 52); Сатиричні стріли байки «Солопій та Хівря» [П. Гулака-Артемовського] спрямовані проти неуцтва, скупості, обмеженості й зажерливості панів (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 45).
 Громова стріла — кам'яний зливок, який утворився в піску від удару блискавки. Попадаючи в пісок, блискавка плавить його, утворюючи своєрідної форми трубки, які називаються в народі громовими стрілами (Фізика, II, 1957, 93); Стріла провисання див. провисання; Стріла прогину див. прогин.
Пускати (пустити) стрілу — гостро дошкуляти, досаждати комусь словами, діями з приводу чого-небудь. Є нагода пустити стрілу в бік нестримного оптимізму Первоцвіта і твердокам'яної певності Дубова (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 9); Стріла Амура (Купідона); Купідонова стріла — символ кохання (від зображення міфологічного бога кохання Амура з луком і стрілами). «І приніс же дідько оту красуню.., а вона знов роздратувала мене своїми очима. Оце ж то ті стріли купідонові, про котрі торочать латинські поети! Бодай нечистий узяв оті купідонові стріли! .. доведеться знов вчинити заїзд на леваду й хату цієї красуні!» — подумав Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 119); Як стріла полетіла (полетів, полетить, кинулася, кинувся, кинеться і т. ін.) — дуже швидко, стрімко полетіти, кинутися і т. ін. Христя така рада, що її кликнули в горниці: як стріла та полетіла!.. (Панас Мирний, III, 1954, 153); Соломія вгляділа Аврума і, як стріла, кинулась просто в грязюку, щоб помогти Аврумові (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 398).

2. Назва довгих вузьких деталей і частин у різних механізмах, приладах, апаратах. Любу нервувала ота впертість, з якою токарі підбирали гирі до стріли супорта (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 172); Відміни в конструкції плуга різних .. зон України були незначними, переважно в розмірах плуга, формі та назвах окремих його деталей. Так, гряділь в центральних районах називався «стрілою» (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 32).

3. Рухома частина деяких підіймально-навантажувальних машин і споруд. Вихованці мої працюють по всьому Хрещатику, де тільки баштові крани стріли попростягали до неба (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 45); Він [крокуючий екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 6).

4. Те саме, що стрілка 3, 4. Сині стріли перетнули її [карту] всю, збіглися вістрям до червоної підкови, яка вогнисто горіла круг Севастополя (Василь Кучер, Голод, 1961, 83); Криця проворно зрізує зелені, з рожевими квітами, мережки покрученої березки, крапчасте плетиво мокрецю, рівні стріли мишію (Михайло Стельмах, II, 1962, 407).

5. у знач. присл. стрілою. Дуже швидко. І день не день, і йде не йде, А літа стрілою Пролітають, забирають Все добре з собою (Тарас Шевченко, I, 1963, 351); Капітан Косачов дав острогами під боки коневі. Кінь стрілою плигнув уперед, галопом помчався до застави (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 28); — Хлопці, пан тікає!.. — голосно гукнув він і стрілою погнався за паном (Олександр Довженко, I, 1958, 131).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 773.

Коментарі (1)