СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до стрілець. Одної
прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя
голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців
(Іван Франко, VI, 1951, 8); Ще не скидаючи свого стрілецького
вбрання, він попереду зупинивсь у кухні та й узяв
викладати пташки на стіл одну за одною (Агатангел Кримський, Вибр.,
1965, 402);
// Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як
у стрільця. Повинен він [мисливець] взяти до уваги
рельєф місцевості, напрям вітру і т. іннарешті,
виявити свою стрілецьку вмілість! (Максим Рильський, IX,
1962, 94);
// Який складається із стрільців (у 2 знач.).
Незабаром відбувся огляд війська стрілецького та
пушкарського самим царем (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953,
271); Поперед мінометників просувався взвод батальйонних
автоматників і четверта стрілецька рота (Олесь Гончар,
III, 1959, 98).
2. Стос. до занять стрільбою, пов'язаний із стрільбою.
Бригада Марії Шапіги на стрілецьких заняттях
(Іван Микитенко, I, 1957, 243); Стрілецький гурток,.. а пізніше,
коли фронт наблизився до села, праця в санбаті, серед
поранених. Катерина забула про своє особисте (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 21);
// Признач. для стрільби.
В похапцем виритих — брустверами на схід — стрілецьких
ячейках [окопчиках] ще, вдавалось, те вивітрились
рештки людського тепла (Олесь Гончар, III, 1959, 215);
У розпорядженні спортсменів.. спортивний комплекс
в ігровими галами і плавальним басейном, стрілецький
тир (Робітнича газета, 5.X 1974, 4).
Стрілецька зброя — вогнепальна зброя для стрільби
кулями.