в означеннях
Тлумачення, значення слова «стрілецький»:

СТРІЛЕ́ЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до стрілець. Одної прегарної днини лунали лісисті пригірки Зелеменя голосами стрілецьких рогів і криками численних стрільців (Іван Франко, VI, 1951, 8); Ще не скидаючи свого стрілецького вбрання, він попереду зупинивсь у кухні та й узяв викладати пташки на стіл одну за одною (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 402);
//  Власт. стрільцеві, стрільцям; такий, як у стрільця. Повинен він [мисливець] взяти до уваги рельєф місцевості, напрям вітру і т. іннарешті, виявити свою стрілецьку вмілість! (Максим Рильський, IX, 1962, 94);
//  Який складається із стрільців (у 2 знач.). Незабаром відбувся огляд війська стрілецького та пушкарського самим царем (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 271); Поперед мінометників просувався взвод батальйонних автоматників і четверта стрілецька рота (Олесь Гончар, III, 1959, 98).

2. Стос. до занять стрільбою, пов'язаний із стрільбою. Бригада Марії Шапіги на стрілецьких заняттях (Іван Микитенко, I, 1957, 243); Стрілецький гурток,.. а пізніше, коли фронт наблизився до села, праця в санбаті, серед поранених. Катерина забула про своє особисте (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 21);
//  Признач. для стрільби. В похапцем виритих — брустверами на схід — стрілецьких ячейках [окопчиках] ще, вдавалось, те вивітрились рештки людського тепла (Олесь Гончар, III, 1959, 215); У розпорядженні спортсменів.. спортивний комплекс в ігровими галами і плавальним басейном, стрілецький тир (Робітнича газета, 5.X 1974, 4).
 Стрілецька зброя — вогнепальна зброя для стрільби кулями.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 774.

Коментарі (0)