в означеннях
Тлумачення, значення слова «стріляний»:

СТРІ́ЛЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стріляти 2. Стріляна мисливцями дичина.

2. у знач. прикм. Який побував під вистрілами, в якого стріляли. — Ти бачиш тепер, хто я? Печений, різаний і стріляний. Галько, обцілуй шрами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 385); Пригадався.. образ стріляного й перестріляного арсенальця, який не вмирав, не падав, символізуючи безсмертя народу (Вітчизна, 3, 1971, 201);
//  Який побував у боях, звик до бойової обстановки; обстріляний. Дорош відчув, як щось давонуло за горло. Може, то одвалився з душі камінь війни і захльоснуло його людською радістю, що стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 377).

3. у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, всього зазнав у своєму житті; з великим життєвим досвідом, навчений життям; бувалий. Зустрівши Максима на вулиці, Курай, на що вже стріляний, в першу мить перелякався (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 143); Це був такий хитрий і стріляний колишній політком латиського батальйону інтернаціонального червоного полку, що доводилося таки перед ним пасувати (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 226).
Стріляна людина див. людина; Стріляна птиця див. птиця; Стріляний вовк див. вовк; Стріляний птах див. птах; Стріляний [-перестріляний] горобець — той, хто має великий досвід, кого важко обдурити. Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець. Стріляний-перестріляний (Павло Загребельний, Спека, 1961, 285); Стріляний чоловік — те саме, що Бувала [в бувальцях] (стріляна, терта і т. ін.) людина (див. людина). [Довгоносик:] Я, брат, чоловік стріляний, моє [агента по торгівлі] діло непомітне, но значеніє [значення] має (Олександр Корнійчук, I, 1955, 304).

4. у знач. прикм. Який використали для стрільби, яким уже стріляли. Прибрано круг могили, а ступиш убік, одразу натикаєшся: на стріляні почорнілі гільзи, розчавлений циліндр протигаза (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 82); У юнака в руках олівець, на ньому замість наконечника стріляний патрон (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 81).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 776.

Коментарі (0)