СТРІЛЯТИ, яю, яєш, недок.; розм., рідко СТРІЛИТИ і СТРЕЛИТИ, лю, лиш, док.
1. неперех. Робити
постріли. Панії стріляли навмання, не націлюючись,
і не потрапляли в дичину (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 92).
У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили
в усі дзвони, 3 гармати стріляли, Превелебную громаду
Докупи скликали (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); Німці й
гетьманці методично кидали в озерця гранати й стріляли
в усі підозрілі кущі очерету (Юрій Яновський, II, 1958, 204);
Василь стрілив. Лиш хвоя посипалася з ялиці, а Іванові
нічого не сталося (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 60); Він
видер мерщій у джури.. важку рушницю-кременівку,
приклався й стрілив у сокола (Олександр Ільченко, Козацькому роду..,
1958, 35); І перший стрелив на Троянців, Гиллипенка
на смерть убив; А сей був родом із Аркадців, То
земляків на гнів підвів (Іван Котляревський, I, 1952, 283);
// розм.
Здавлюючи між пучками що-небудь слизьке, з силою
випускати його. Уявляється йому, як вони з Марком
ідуть з роботи і їдять кавуна,.. обом по бородах
тече солодкий холодний сік, вони стріляють один
в одного червоними зернятками і сміються (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 283); Матрос.. стріляв блискучим кавуновим
насінням, наче дробом з рушниці (Іван Микитенко, Повісті.., 1956,
84);
// тільки недок. Уміти користуватися вогнепальною
зброєю, добре влучати в ціль. Єремія сам вчив своє
нове військо, показував, як.. гарцювати на конях, вчив
стріляти й потрапляти та влучати в ціль (Нечуй-Левицький,
VII, 1966, 22); Тадик вивчив повадки звірів, умів..
майстерно здирати шкуру, добре правив собаками, влучно
стріляв (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 416);
// Бути в дії, виконувати
свої функції, діяти (про вогнепальну зброю). Стріляли
кулемети, прожектори сікли туман, спалахувало
і захлиналось «ура» його товаришів, вони атакували
берег (Юрій Яновський, I, 1954, 9); Здалеку, з-поза річки,
стріляли гармати (Олександр Довженко, I, 1958, 450); Десь дудонів
кулемет, стріляли міномети (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 312).
Стріляти (стрелити, стрілити) із лука (рогатки
і т. ін.) — випускати стріли, камінчики тощо із лука,
рогатки і т. ін.
♦ Думка стрілила в голову — думка з'явилася, виникла
нагально. Пану Суботі стрілила в голову шалена
думка (Іван Франко, VIII, 1952, 27); Очі стріляють —
хто-небудь швидко і напружено поглядає в різні боки. —
Що це у вас таке веселе? — питав [Андрій Маркович]..,
а в самого очі так і стріляють, — то в мене, то в
Тетяну (Степан Васильченко, II, 1959, 94); У бабусі нервово тремтіли
губи і пукаті, як у сови, очі лякливо стріляли
на всі боки (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 254); Іде
[Юрко] прямо по стежці, .. косить десь ліворуч та
ліворуч — туди очі стріляють, туди увага скерована...
Ага! Он воно що — і Надя з свого двору випурхнула
(Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 4); Стріляти з гармат по
горобцях див. гармата; Стріляти оком (очима) див.
око 1; Стріляти (стрілити) поглядом (поглядами) куди,
на кого — те саме, що Стріляти (стрельнути, стригти,
стригнути) оком (очима) (див. око 1). Скілько душ
педагогічної молоді збилися в окремий гурток коло одного
столика, колючими поглядами стріляли на другий
кінець стола й демонстративно розмовляли українською
новою (Степан Васильченко, I, 1959, 316); Озвався окрик одного
[робітника] з юрби. Пан принципал стрілив громовим поглядом
у той бік, відки почувся голос (Іван Франко, III, 1950, 188);
Хоч в око (в очі, у вічі) стрель (стрельни) див. око 1;
Хоч з гармати стріляй див. гармата.
2. тільки недок., перех. Убивати з вогнепальної зброї
(тварин, птахів). Жінка схопила його за руку: —
Устрель сю пташку, Тимоше! — каже, а сама побіліла.
— А нащо я маю безневинну щебетушечку стріляти?
(Марко Вовчок, I, 1955, 55); — А що як сюди набіжать вовки
та кабани? — крикнула сполохана панна Варвара.
— То ми їх будемо стріляти, — промовила Гризельда
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 92);
// Розстрілювати кого-небудь,
позбавляти життя стрілянням. — Ми оглянули увесь
пароход, бачили масу гармат, .. аж прикро було
дивитись, що стільки то всього того видумано і
нагромаджено, щоб стріляти людей... (Леся Українка, V, 1956,
402); Знов офіцер подав команду, — і опустились дула
вниз. «Стрілять тебе я тут не стану, ти ще згодишся
нам, сміття!» — сказав сотенний (Володимир Сосюра, II, 1958, 401);
[Хлопчик:] Я буду моряком, одягну безкозирку,
кльош, тут маузер, і контру буду я стрілять... (Олександр Корнійчук,
I, 1955, 33).
3. неперех., перен. Видавати різкі уривчасті звуки,
Схожі на постріли. Стала стріляти крига на річці,
глухо затріщала, набухаючи прибутною водою (Олесь Гончар,
II, 1959, 200); Важко стріляючи вихлопною трубою і
пускаючи клубки білого диму, автобус прогуркотів по
бруку (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 286);
// Створювати схожі
на постріли різкі уривчасті звуки, ударяючи по
чому-небудь, хлопаючи, хльоскаючи чимсь. По куширах
стріляли хижі щуки І їжаки качались по траві
(Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 204).
4. неперех., чим і без додатка. Розлітатися, розсипатися
дрібними частинками або краплинками. Б'є, рубав
кригу й Вутанька. Гострі крижані скалки залізом
стріляють в обличчя (Олесь Гончар, II, 1959, 163); На стіл
Устина подала сковороду з шматками.. сала, що у всі
боки стріляло гарячими бризками смальцю (Степан Чорнобривець,
Потік.., 1956, 301);
// Раптово вириватися назовні.
Коли квас, перебродивши, починав стріляти, його
виносили на лід (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 21);
// Раптово викидати з себе що-небудь, при натисканні
порскати чимсь. Солодкою була горілка дукача, але від
закуски — порепаних огірків-жовтяків, що стріляли
перестиглим слизьким насінням — навіть Мар'ян морщився
(Михайло Стельмах, I, 1962, 27); Бальзаміни стріляють
насінням;
// Випромінювати, поширювати від себе
світло, промені і т. ін. (про джерела світла). На
темно-синьому полі неба огненне коло сонця грає, прище
світом, стріляв довгим промінням (Панас Мирний, IV, 1955,
8); [Річард:] Тут сонце стрелило промінням гострим
і вмить русалки всі покам'яніли, бо їм не вільно глянути
на сонце (Леся Українка, III, 1952, 21); * Образно. На розі
невелика хатина. Осяйне віконце стріляє в провулок
жовтими віхтями світла (Олесь Донченко, II, 1956, 195).
5. неперех., перен., розм. Говорити голосно й швидко.
Гнат прикриває двері, стріляє, немов з гармати:
— Район наказав нам переселяти хутори (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 171).
♦ Стріляти одмовами (словами і т. ін.): а) говорити
влучно, дотепно. В'ються вони кругом панянок,..
ведуть веселу-жартівливу розмову, стріляють то сюди,
то туди своїми гострими одмовами (Панас Мирний, III, 1954,.
262); б) говорити з поспіхом. — Пробачте, Артеме
Петровичу, тисячу разів пробачте, що я так вдерся
несподівано, — поспішливо стріляв словами гість (Антон Хижняк,.
Килимок, 1961, 28).
6. тільки недок., неперех., перен., розм. Спрямовувати розмову, дію і т. ін. до певної мети; гнути. Чи бач, куди вони стріляють! Продай їм свої добра [своє добро]! (Іван Франко, VIII, 1952, 30); — У нашому кооперативі ніколи не було вонючих оселедців .. Це, може, десь було. Де правління, може, з крамарем — родичі або покумалися. — По хаті ще дужчий сміх — знати, куди Гордій стріляє: в Губаренка Гнида й кумував оце восени (Андрій Головко, II, 1957, 131).
7. неперех., перех. і без додатка, розм. Просити певну річ, гроші і т. ін. Глянеш — Гриць там чи Захарко За цигаркою стріля. А й не знає, що цигарка; Зросту й віку Одбавля! (Дмитро Білоус, Зигзаг, 1956, 77); В Данила, скільки знав його Митя, ніколи не було махорки, він завжди «стріляв» на цигарку (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 156).
8. неперех., безос., розм. Про відчуття раптового фізичного болю, кольки. В ногу стріляло й стріляло вогнем, світ запливав жовтизною, і тільки мокрі гарячі плечі товаришів були йому ще єдиним опертям у житті (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 91).
9. неперех., розм. Розпускати пагони, листки (про рослини). Ростуть хліба, бринять сади навколо, Стріляє колос, бруниться гілля (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 14).
10. неперех., за ким, розм. Залицятися до кого-небудь,
упадати біля когось. — Я зовсім не для того пішов,
щоб стріляти за дівчатами... Мені хочеться
поговорити з тобою про дуже серйозну справу, — сказав
Петро (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 11);
// на кого.
Поглядати із цікавістю. [Орися:] А знаєш, голубко,
я помітила, що він щось стріля на Мар'яну (Степан Васильченко,
III, 1960, 30).