СТРІЛКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який має вигляд, форму стріли (у 1 знач.), схожий на стрілу. Кожен що-небудь віз або гнав до Каффи з її двоповерховими вежами, перетятими зубчастим карнизом, із важкими залізними брамами і чотирма бійницями для гармат над їх стрілкуватим склепінням (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 414).
2. Який замість листків, коренеплодів і т. ін. пустив перев. стрілки. Стрілкувата цибуля (Словник Грінченка).