СТРІЛОВЕ́РЖЕЦЬ, жця, чол., поет. Той, хто кидає стріли (у 1 знач.) (в античній міфології — епітет Аполлона). [Гелен:] Я сказав: «цар Ономай образив Аполлона, засватавши пророчицю його і не спитавши згоди стріловержця, і бог за те свій гнів йому прорік устами віщими Кассандри..» (Леся Українка, II, 1951, 299).