СТРІМКИ́Й, а, е.
1. Майже прямовисний, крутий;
протилежне пологий, положистий. Івонко пропонує
дорогу «через горб» навпростець. Чи добре буде?
Бо горб стрімкий. «Хай», погоджується Дарка (Ірина Вільде,
Повнолітні діти, 1960, 53); На льоду давно скутого
кригою Уралу виникла весела і велелюдна ковзанка, на
яку з стрімкого берега теж вилітали санчата з
галасливою молоддю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 465); Круті
схили вигинались то вправо, то вліво, то пологими, то
стрімкими западинами (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960,
105);
// Дуже крутий, прямовисний (про обрив, стіну
урвища, ущелини і т. ін.). Стало чутно, як він
подряпавсь на стрімку стіну урвища, важко й часто відсапуючи
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 345); Біля стрімкого, як стіна,
обриву утворилися два скелясті острівки, що тільки
під час відпливу сполучалися з берегом (Іван Багмут, Щасливий
день.., 1959, 117); Стіни ущелини були слизькі і стрімкі
(Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 35);
// Із спуском або підйомом,
нерівний (про дорогу, стежку і т. ін.). Вони спускаються
на площу.. стрімкою Кривою по вузенькому тротуарі
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 516); Навколо нас гранітні
скелі, Стрімкі дороги (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 140);
Дедалі стрімкішим ставав шлях. Праворуч і ліворуч
височіли схили гір, зеленіли травою і яскравими квітами
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 115).
2. Який відзначається великою швидкістю, динамічністю
(про рух, яку-небудь дію, якийсь процес). Максим
починає танцювати. Нема в нього ні стрімких вихилясів,
ні підскоків (Михайло Стельмах, I, 1962, 240); Особливо
великий інтерес має скульптура богині полювання
Артеміди. Вона зображена в стрімкому русі (Наука і життя,
12, 1965, 9);
// Який має велику швидкість руху (про
транспортні засоби, течію річки і т. ін.). Полюбився
хлопцеві Дніпро. Знав він тут кожен рукав і поворот,
знав чорториї, стрімку підступну течію (Іван Цюпа, На
крилах.., 1961, 228);
// Швидкий у рухах, жвавий,
рухливий (про живу істоту). В дитинстві я заздрив
стрімкому орляті, Хотілося, — в небо й летіти услід (Валентин Бичко,
Простота, 1963, 80); Голова кальмара має роговий
дзьоб. Такий арсенал «холодної зброї» робить стрімких
кальмарів зрізними хижаками (Вечірній Київ, 23.XI 1967,
4);
// Дуже швидкий, значний силою, ступенем вияву
тощо (про темпи розвитку, ріст і т. ін. чого-небудь).
Він бачив не тільки недавній відгук своєї молодості, а й
нову добру силу, своїх вірних товаришів і стрімкий ріст
своєї Батьківщини (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 333);
Радянська країна йде вперед стрімкими, небаченими
в історії темпами (Комуніст України, 4, 1961, 6).
3. Який має красиву статуру, високий зріст і т. ін.
Ішла [Світлана] в сяйві сонця стрімка, золота, Назустріч
світанню — в незвідану казку!.. (Іван Нехода, Хто сіє
вітер, 1959, 360);
// Рівний, високий (про дерево,
стовбур його і т. ін.). Височить [Чернеча гора] над синім
Дніпром, уся в стрімких тополях, кучерявих акаціях
і пожовклих кленах (Олекса Десняк, II, 1955, 473); Стрімкий
стовбур [дуба] здіймався вгору і високо розкидав свої
крислаті шати (Юрій Смолич, I, 1958, 95);
// Спрямований
угору; який відзначається правильним, пропорційним
співвідношенням частин, витонченістю ліній (про колони,
будівлі і т. ін.). Ходім, мій хлопчику, на ту високу
гору, Де обеліск підводиться стрімкий (Любов Забашта,
Вибр., 1958, 35); Бричка спинилася перед стрімкими
білими колонами панського будинку (Олексій Полторацький, Дит.
Гоголя, 1954, 7); Легка, стрімка споруда — приміщення
аеропорту. Вона майже не торкається землі, летить
розпростерта на вантах (Наука і життя, 11, 1968, 29);
// Який звужується, загострюється на кінці або вгорі.
Рубінові зорі знову сяяли над стрімкими вежами (Василь Кучер,
Засвітились вогні, 1947, 12);
// Чітко окреслений (про
чоло, ніс і т. ін.). Майже інстинктивно заглянула
[Любов Прохорівна] в дзеркальце, пройшлася пуховичком
по обличчю, смикнула за стрімкі й привабні вії і злегка
посміхнулася, задоволена власним оглядом (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 421); Назустріч нам вийшов із воріт смаглявий
чоловік: гострий, стрімкий ніс, кучерявий, із
синім полиском чуб (Літературна Україна, 14.IV 1967, 2).
4. перен. Гострий, емоційно насичений (про фразу, слово і т. ін.). Повість [В. Василевської «В тяжкій боротьбі»] починається коротким вступом, який одразу вводить в тривожну атмосферу часу, в збуджений потік думки і почуття, і самою своєю побудовою, — напружені, короткі і стрімкі фрази — немовби стає емоційним ключем твору (Шамота, Талант і народ, 1958, 68).