Словник української мови

СТРІПНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Однокр. до стріпуватися. Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 143); Коні, наче по команді, стріпнулися, вигнули шиї і рвонулися вперед (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 5); — Тихоне, оце Давид таке розказав.. — і не доказала, бо почервоніла, і над очима брови чорні стріпнулись (Андрій Головко, II, 1957, 38);
//  Затрястися, затремтіти від чогось несподіваного, неприємного і т. ін.; здригнутися. Вона аж стріпнулася вся, коли згадала, що він її обнімав, пригортав до свого серця... (Панас Мирний, IV, 1955, 57); Вчулося дівчині — наче позвав її тихенько Лаврін: — Лукіє! Лукіє!.. Стріпнулась Лукія, і серп випав у неї з рук (Олесь Донченко, 111, 1956, 120);  * Образно. На льоду золотим карасиком стріпнувся місяць (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 507);
//  у сполуч. із сл. серце. Частіше забитися. Коли вийшли зі школи, я побачив своїх учнів,.. — серце стріпнулося (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 29).