СТРІ́ШКА, и, жін. Зменш.-пестл. до стріха. Спішку, спішку! Побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 95); Ой стояла дівчинонька під новою стрішкой [стрішкою]. Та вабила козаченька волоським горішком (Коломийки, 1969, 130); * Образно. Здивовано зводить [Іван].. над очима стрішки білих брів (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 157); * У порівняннях. Був він босий, давно не стрижений, з кучмою русявого чуба, що стрішкою спадав на лоб і потилицю (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 46).