в означеннях
Тлумачення, значення слова «стрясати»:

СТРЯСАТИ, аю, аєш, недок., СТРЯСТИ, су, сеш; мин. ч. стряс, ла, ло; док.

1. неперех., чим. Сильно трясти ким-, чим-небудь. Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 153); — Хомо! — зворушено гукнув він Хаєцькому, стрясаючи капелюхом (Олесь Гончар, III, 1959, 220); Його голова лягла на груди сина, але не плакав [чоловік]. Так проминуло досить багато часу. Потім притиснув до себе мерця.., стряс ним, кричав до нього — все даремно (Ольга Кобилянська, III, 1956, 448);
//  перех. Трусячи, скидати, збивати що-небудь. Природа ожила. Вітер подув сильніше, подув теплом зі сторони лісу і зачав стрясати срібну росу з трав (Іван Франко, I, 1955, 57);  * Образно. Хто стрясе наш сон з повік? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 171);
//  перех. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів; струшувати. Вже осінь. Яблуко стрясли, Капусту в пень рубаєм (Іван Франко, XI, 1952, 276);
//  перех. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось. Ворони стрясали зжурено чорне своє пір'я (Ольга Кобилянська, II, 1956, 90); Час від часу одна [жниця] випрямиться, вимкне жмінку [жменьку] жита, стрясе з пашнистого бур'яну, розділить надвоє, скрутить перевесло (Іван Франко, I, 1955, 60).

2. перех. Сильно хитати, коливати що-небудь. Два дні скажений вітер стрясав юрту (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 161); Кічкас, це невеличке затишне селище, раптом ожив,.. пробуджений трубними сигналами пароплавів і дужими вибухами, що розтиналися поблизу на березі, стрясаючи будинки, горизонти, береги (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 27); Нашу планету щорічно стрясає близько ста тисяч землетрусів (Наука і життя, 11, 1967, 20); Броньовик стрясав повітря гарматним ревом (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 141);  * Образно. Зі сходом сонця ліси аж стрясають хори пташині (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 149);
//  безос. На верхніх поверхах.. загоготіли вибухи.. Тріском, тупотом, гуркотом стрясло всі поверхи (Олесь Гончар, III, 1959, 260);
//  Викликати мимовільні судорожні рухи. Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки — ще більше підставила плечі під тугі струмені (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 212).

3. перех., перен. Справляти сильне враження на кого-небудь, глибоко хвилювати, зворушувати. Дай [земле] і огню, щоб ним слово налити, Душі стрясать громовую дай власть (Іван Франко, X, 1954, 12); За мир! — два слова, що світи стрясають! За мир! — слова, що дзвоном віщовим Усі серця нескорені скликають (Максим Рильський, I, 1956, 390).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 797.

Коментарі (0)