СТРЯСНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до стрясати. — Та не метай калені стріли [звертання до вітру] В хоробрих русичів! Стрясни Вагу землі, як грім весни, Щоб половцям були могили... (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 35); * Образно. Плач стряснув товпою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 294).