в означеннях
Тлумачення, значення слова «строчити»:

СТРОЧИТИ, строчу, строчиш, недок.

1. перех. Шити суцільним швом, перев. на швацькій машині. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить, хазяйка вишива кругленьку квітку на очіпку шовком, — сидять коло столу обоє (Марко Вовчок, I, 1955, 297); — На науку, правда, тугий був [швець]. У рік більше, як одної операції, не навчав.. На третій рік навчить дратвою строчити (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 139); З ранку до вечора в майстернях кипіла робота. На взуттєвій шили чоботи, в кравецькій строчили штани (Іван Микитенко, II, 1957, 561).

2. неперех., перен. Робити часті, безперервні, один за одним постріли. Майже на кожному метрі землі стріляла гармата, строчив кулемет чи автомат (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 335); Сто автоматників строчили з тилу (Леонід Первомайський, I, 1958, 358); Край села в рівчаку строчив кулемет (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 148).

3. перех., перен. Швидко писати. Збори кінчались. Останні слова Строчив секретар на папері (Степан Олійник, Вибр., 1959, 91); Допізна засиджувалася вона у Сагайдачного і строчила артикул за артикулом із спритністю, досвідом і обачністю завзятих прокураторів і крючкодерів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 220);
//  ірон. Писати що-небудь. [Бережний (із іронією):] На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Яків Баш, Дніпр, зорі, 1953, 53);
//  неперех. Швидко, безупинно говорити. Бабуся вмів розповідати. Рукою підперла щоку, дивиться кудись у далину і строчить, і строчить... (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 787.

Коментарі (0)