в означеннях
Тлумачення, значення слова «строковий»:

СТРОКОВИ́Й, а, е.

1. дорев. Найнятий на роботу на певний строк. Пузир.. жорстоко визискує, морить голодом строкових наймитів (Історія української літератури, I, 1954, 458);
//  у знач. ім. строкові, вих, мн. (одн. строковий, вого, чол.; строкова, вої, жін.). Чоловіки й жінки, яких найняли на роботу на певний строк. Пани почали наймати на рік строкових за малу ціну в зимній час (Нечуй-Левицький, II, 1956, 40); З перших днів строкові попали на сінокіс (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 215); Остап пішов до худоби поратися (цієї зими за строкового служив в економії) (Андрій Головко, II, 1957, 215); Строковою була [дівчина] в куркуля по сусідству з Іваном (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 138);
//  Визначений на певний відрізок часу. На пунктах найму тільки гуртом можна було відстоювати строкові чи поденні ціни на робочі руки (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 105).

2. рідко. Те саме, що терміновий. — Ой рад би я, дівчинонько, Ще й дві [ночі] ночувати: В мене хура строковая, Треба й доставляти (Павло Чубинський, V, 1874, 1030).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 786.

Коментарі (0)