в означеннях
Тлумачення, значення слова «стромляти»:

СТРОМЛЯТИ, яю, яєш, недок., СТРОМИТИ, стромлю, стромиш; мн. стромлять; док., перех.

1. у що, між що. Втикати, всовувати що-небудь у щось, між щось. Не стромляй пальці між двері, бо прищикнуть (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 335); — Ой боже мій..! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку, — тепер про мене стромляй руку в лемішку та й мішай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324); Олексій Максимович машинально виймає цигарку, запалює її і майже відразу ж починає стромляти в рот другу (Яків Баш, На землі.., 1957, 22); — Вранці дим курить із скирти Дороша! Стромиш руку — гаряча солома. Спарюється (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 237);  * Образно. — Коли королеві скучно, що він мав робити? — запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 227).
Стромляти [свого] носа куди — втручатися в що-небудь. — Він скрізь завше стромляє носа не в своє діло (Степан Васильченко, IV, 1960, 22); — Не люблю, як ото баби стромляють, де не слід їм, свого носа... (Яків Качура, II, 1958, 54); Стромляти шию в зашморг (ярмо і т. ін.) — ставити себе в несприятливі умови. — Людей я, Тарасе Демидовичу, знаю, зуби на їх проїв. Це вам не Тит Назарович.. Добровільно ніхто шиї в зашморг не стромляє (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 292); Який, справді, в заробітчанина вибір? Як не в Харитоненка, так в Кеніга треба стромляти шию в ярмо (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 31).

2. за що. Засовувати, закладати що-небудь за щось. Він надівав чорного шкіряного кашкета.., за пояс стромляв дві білих гранати без капсулів і в руки брав жовтого портфеля невідомо з чим (Юрій Яновський, I, 1958, 121); Годиною пізніше він уже господарював у роті.. Стромляв пальці кожному за ремінь, шарпав до себе та визначав, чи досить туго підперезані орли (Олесь Гончар, III, 1959, 326).

3. на що. Настромлювати, насаджувати когось, щось на що небудь. За Дніпром, де ще не так давно .. гетьман Миколай Потоцький та Самійло Лащ вкупі з Вишневецьким обставляли шляхи шибеницями та залізними палями, стромляли на ті палі козаків та хлопів, вже настала воля (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 164); Оббілувавши оленів і потрух увесь повиймавши, Тут вирізають [троянці] шматки соковиті, стромляють на рожна (Микола Зеров, Вибр., 1966, 227).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 786.

Коментарі (0)