в означеннях
Тлумачення, значення слова «стронцій»:

СТРО́НЦІЙ, ю, чол. Хімічний елемент, ковкий і пластичний метал сріблясто-білого кольору, сполуки якого використовують для виготовлення люмінофорів, сигнальних ракет і т. ін., а його радіоактивні ізотопи — у техніці та наукових дослідженнях. Створено напівпровідникові електричні батареї, які використовують енергію розпаду штучного радіоактивного ізотопу стронцію (Наука і життя, 12, 1956, 34); Деякі морські тварини мають здатність накопичувати в своєму тілі різні хімічні елементи.. Молюски накопичують мідь.., радіолярії — стронцій, медузи — цинк, олово і свинець (Знання та праця, 2, 1966, 3);  * Образно. Дерева гріються на сонці, І розспівалася пташня. Невже колись холодний стронцій Уб'є щсу такого дня? (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 51).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 787.

Коментарі (0)