Словник української мови

СТРУГ 1, а, чол.

1. Інструмент для грубої обробки деревини струганням. Дід Грицай взяв струга та сокиру і заходився майструвать коло старих уликів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 211); Свистів стругом бондар, що тут, у чорній печері, повній ліщини й запаху лісу, робив обручі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); На подвір'ї Горицвітів уже порається дядьків Дмитро — він осідлав столярський стілець і гострим стругом витісує зубець для ясенових грабків (Михайло Стельмах, II, 1962, 130).

2. Агрегат, що застосовується для підземної розробки вугільних пластів. Струг, пересуваючись по лаві, зрізує вузьку стрічку вугілля і навантажує його на конвейєр (Нова техніка і технологія у вугільній промисловості УРСР, 1961, 11); Струг стругав, вугілля з лави текло, як ріка (Юрій Яновський, II, 1954, 149).

3. Землерийна машина, що зрізує ґрунт шарами за допомогою спеціальних ножів, а також самі ножі. Поле було рівне понад Охтирським шляхом, тому легко правити стругами, що надміру не заглиблювались і не вилазили із землі (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 45).

СТРУГ 2, а, чол. Старовинне річкове гребне або вітрильне дерев'яне судно. В період виникнення й розвитку Києва існує кілька типів суден. Це, по-перше, — випалено-видовбаний струг для перевезення вантажів по річках (Знання та праця, 3, 1970, 28); — Знову дончаки збираються на тридцяти стругах іти турка воювати (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 77).

СТРУГ 3, а, чол., іхт. Те саме, що форель. Під рибне господарство заводу відгороджено ділянки гірської річки, і вже срібляться зграйки стругів у прудкій студеній воді (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 40); В озерці вода кипіла від божевільного руху чорного струга (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 96).