в означеннях
Тлумачення, значення слова «стругати»:

СТРУГАТИ, стружу, стружеш і стругаю, стругаєш; наказ. сп. стружи і стругай; недок.

1. перех. і без додатка. Знімати стружку з поверхні дерева, металу і т. ін. яким-небудь різальним інструментом. Ой йде милий дорогою та й паличку струже, Ой як же я, мій миленький, люблю тебе дуже (Коломийки, 1969, 163); Він.. часом цілий день сидів коло парубків, дивився, як один рубав дрова, другий стругав стругом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 445); Він стругав фуганком дошку (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 111);  * Образно. [Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний... [Морж:] Сучкуватий, стругати багато треба... (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 10);
//  Виготовляти що-небудь, обробляючи дерево, метал і т. ін. різальним інструментом. Загада [князь] човни стругати. Нароблять човнів (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Дід Іван майстрував помацки — стругав ложку (Юрій Яновський, Мир, 1956, 190); Антоп знайшов сокиру і біля порога примостився стругати дерев'яні кілочки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 253).

2. перех. і без додатка. Нарізати тонкими вузькими пластинками. М'ясо замерзло, і він стругав його ножем, наче дерево (Микола Трублаїні, I, 1955, 196);
//  Робити гострим кінець чого-небудь. Ад'ютант стругав олівець, готуючись вести протокол (Петро Панч, Вибр., 1947, 391);
//  Знімаючи верхній шар з чого-небудь, робити його рівним, гладеньким. — Мати струже [припічок] та знову маже (Андрій Головко, II, 1957, 216);
//  Зрізати, знімати що-небудь. Невольники кинулись стругати дерен (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 27); До храмового свята готувалися в кожній хаті — жінки кінчали мастити около, діти підмітали стежки, стругали спориш у дворах (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 137);
//  Розробляти вугільні пласти. Струг стругав, вугілля з лави текло, як ріка (Юрій Яновський, II, 1954, 149).
Моркву стругати див. морква.

3. неперех., перен. Віяти з великою силою (про вітер, завірюху і т. ін.). Завірюха в полі струже, Військо замерза (Павло Грабовський, I, 1959, 533); Ще жодної краплини не тло на землю, бо поперед важкої низької хмари стругав неймовірної сили струмінь вітру, знявши до самої тари жовту завісу пилюки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 444).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 788.

Коментарі (0)