СТРУМ, у, чол.
1. Упорядковане переміщення електронів
або іонів у провіднику. Для постачання енергії є
установка, яка з допомогою паротурбогенератора
перетворює тепло сонячного проміння в електричний струм
(Наука і життя, 1, 1958, 6);
// Електрична енергія, електричний
заряд, що використовуються в народному господарстві,
в побуті. Середі треба було бігти до електрогосподарства,
щоб дати струм по хатах без запізнення
(Юрій Яновський, Мир, 1956, 282); Після свят підведуть струм
до січкарні і різатимуть січку електрикою (Василь Кучер,
Засвітились вогні, 1947, 43); Задиміли.. заводські димарі,
покотився дротами електричний струм від потужних
електростанцій (Остап Вишня, I, 1956, 292); * У порівняннях. Все
рясніше й рясніше бризкало на руки, на обличчя. Від
кожної краплини радісний лоскіт перебігав струмом
по всьому тілу (Олесь Гончар, III, 1959, 393).
▲ Випрямляти (випрямити) струм див. випрямляти;
Змінний струм див. змінний; Конвенційний струм див.
конвенційний; Перемінний струм див. перемінний;
Пульсуючий струм див. пульсуючий.
2. Те саме, що струмінь 1, 3. Приїхала пожежна команда. Іскристою дугою вдарив міцний струм води (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 274); Холодний струм повітря січе сонне, ще гаряче обличчя (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 8); Він підставив руки під вугляний струм, як підставляв колись під пшеницю, і шматки вугілля боляче вдарили по пальцях (Юрій Яновський, II, 1954, 148); [Гібсон:] Ну от, і у вас заграв патріотичний струм, як у того генерала (Вадим Собко, П'єси, 1958, 87); Тичина.. ввібрав у себе живлющі струми і Пушкіна, і Маяковського, зостаючись водночас яскраво самобутнім українським поетом (Максим Рильський, IX, 1962, 131).